Never Forget. Не забувати ніколи

18 Травня 2021 - 6 Червня 2021

2018 року Генеральний консул України в Неаполі Віктор Гамоцький посприяв тому, щоб тодішній міністр культури України Євген Нищук ознайомився з моїми творами. І як наслідок такої ініціативи українська сторона отримала в дарунок перших п’ять картин, які я створив на тему Голодомору.

У 2021 році Сабатіно Шія представляє значно ширший та більш детальний проект «книжку малюнків», до якої увійшли 16 нових робіт на тему Голодомору, які доповнюють першу його колекцію художніх полотен у Києві. Завдяки великій підтримці пана Віктора Гамоцького, Генерального консула України в Неаполі, 18 вересня 2018 року п’ять робіт Сабатіно Шії стали частиною колекції Музею в Києві. Сьогодні ще 16 картин, а в проекті їх всього 50, представлені та описані нижче стали надбанням Національного музею Голодомору-геноциду. (тобто загалом у нас зараз 21 картина з його циклу, разом з 5 попередніми)

Сабатіно Шія – італійський письменник і художник, який присвятив останні роки своєї роботи дослідженню про Голодомор, геноцид українців, що у1932-33 роках минулого століття призвів до смерті 10 мільйонів українців.

Через яскраві живі кольори картини, що увійшли до проекту Сабатіно Шії «Голодомор. Геноцид українців 1932-1933. Never forget», дуже переконливо розповідають про горе, біль та смерть, які пережив український народ. Сабатіно Шія обирає для своїх робіт просту образну мову, майже примітивну. На полотнах знайшлося місце для символічних кольорів: червоний – символізує жертву, кров та страждання; зелений – багату і родючу землю, відому колись житницю Європи, але через безумство Сталіна ця земля заморила голодом своїх дітей; золото зернових угідь протиставляється розореній чорній, випаленій землі; коричневий – контрастує з червоним вогнем та полум’ям, яке перетворює дерева на голі привиди; і також фіолетовий, яскраво-рожевий, блакитний, синій, рожевий, що створюють незвичайну картину, щось схоже навіть на відчуження, але повнота драми передається через кольорове, майже жорстоке, зображення однозначно нереальної картини. Ці яскраві кольори, які Сабатіно Шія пропонує глядачеві, покликані наголосити на безкінечних і суворих нашаруваннях прихованої трагедії, але це також і вшанування тих, хто став жертвою Голодомору.

За допомогою форм, постатей і знаків полотна Сабатіно Шії промовляють сильною символічною мовою: тіла-скелети, обличчя у вигляді смертельних масок, розкриті роти від відчаю і голоду, що нагадує «Крик» Едварда Мунка, знову повертають до того, що пережили жертви Голодомору. Також бачимо червоних корів у кайданах на ногах як заручниць божевільної політики; корови і зелені тварини, що стали привидами на землі, яка була символом багатства і родючості, але примушена до бідності; червоні змії як злі духи і як ті ж демони без краплі жалю – це символи зради. Поза тим, у своїх картинах Сабатіно Шія представляє витончені зображення, зокрема зеленого Христа як символ зруйнованих сіл, а біля підніжжя його розп’яття – голодні селяни.

«Я сподіваюся, що з роками інші письменники та митці розказуватимуть про Голодомор. Якщо до праць науковців та публіцистів додати зображення та емоції творчої людини на таку чутливу тему, це допоможе відновити справедливість стосовно 10 мільйонів невинних, які страждали і вмирали з волі одного безумця. Не лише українці повинні пам’ятати і робити все для того, щоб подібні випадки в історії не траплялися, але кожна людина у будь-якій країні світу повинна знати про цю історію. Усі ми повинні бути свідомими того, що це був геноцид, тому ми ніколи не повинні забувати про те, що сталося», – говорить Сабатіно Шія.

Теми картин – колективізація, розкуркулення, масова смертність ат поховання під час Голодомору, постать диктатора і злочинця Йосипа Сталіна й загалом умови існування людини в тоталітарному суспільстві, яким був Совєцький Союз.

Картини будуть експонуватися у зв’язці з експонатами побуту українців, які розташовані у Залі пам’яті Музею. Так відвідувач зможе дізнаватися історію на двох рівнях: чуттєвому (за допомогою яскравих і влучних картин Сабатіно) та раціональному (за допомогою експонатів, аудіогідів та історичних довідок-підписів).