Геноцид через виснаження: нова тактика Путіна в Україні

21 Березня 2022

Провал путінського бліцкригу в Україні змусив Путіна перейти до нової тактики. Російські окупанти свідомо та цілеспрямовано вчиняють убивства цивільного населення, зґвалтування, викрадення людей, грабежі, умисно нищать житло, соціальну інфраструктуру та промислові об’єкти, мінують морські шляхи сполучення в Чорному морі. Через російську агресію зупинилася третина українських підприємств, мільйони громадян України втратили роботу та особисте майно. Згідно із даними, оприлюдненими Офісом президента України, принаймні 10 мільйонам українців довелося залишити місця свого постійного проживання. Близько 3 мільйонів наших співвітчизників виїхали за кордон.

Окупанти мають на меті завдати Україні максимальних людських втрат і економічних збитків, деморалізувати українців, змусити уряд нашої держави піти на поступки агресорові. Водночас із тим путінський режим має й дальній приціл – максимально погіршити у перспективі рівень життя в Україні, зумисно створити для українців такі умови, в яких відбуватиметься пришвидшена депопуляція нашого народу. У хворій уяві Путіна вся Україна має перетворитися у суцільну територію гуманітарної катастрофи.

Усі ці події переконливо свідчать, що Путін хоче здійснити геноцид, метою якого є ліквідація основ існування Українського народу. Як справедливо зауважив британський соціолог Мартін Шоу, будь-який геноцид має на меті не просто убивство представників певної групи осіб, а “знищення притаманного їм способу життя”. Найістотнішими принципами українського способу життя, є демократичні свободи та людська гідність. Обидві ці речі Путін ненавидить. Він неодноразово заявляв, що проголошення незалежності України стало історичною випадковістю, а Українського народу не існує у природі. У параноїдальній свідомості кремлівського недомірка, незалежна Україна є лише “Антиросією” – спеціальним проектом Заходу.

Усі геноциди є навмисними, але не всі відбуваються в однаковому темпі. Геноцид 1994 р. в Руанді тривав усього шість тижнів, винищення євреїв чи українців нацистським і комуністичним режимами тягнулися роками. Американська дослідниця зі Школи права ім. Бенджаміна Кардозо в Нью-Йорку Шері Розенберґ відзначила у 2012 р., що інтенсивність різних випадків геноциду може суттєво відрізнятися й певних ситуаціях може йтися про “повільну смерть народу та його культури з плином часу”. За словами дослідниці: “ми не повинні випускати із виду той факт, що геноцид є плинним і складним соціальним явищем, а не статичним терміном, й не обмежується його чисто юридичним визначенням”. Повільне винищення великих людських груп шляхом створення для них таких умов життя, які розраховані на поступове скорочення їх кількості, дослідниця назвала “геноцидом через виснаження”. Концепцію Ш. Розенберґ у 2017–2019 рр. доповнив конголезький дослідник Дельфін Нтаньйома, що працював у Інституті соціальних досліджень Університету ім. Еразма Ротердамського в Роттердамі. На думку ученого, “повільний геноцид” полягає у комбінуванні відкритого масового винищення представників певних народів зі тривалими періодами, коли для призначених на винищення людей умисно створюють нестерпні в соціально-економічному плані умови життя. Як “повільний геноцид” науковці класифікували політику суданського уряду в провінції Дарфур (від 2003 р.), переслідування народу баньямуленге (конголезьких тутсі) в Демократичній республіці Конго (від 2015 р.) та мусульман-рохінджа в М’янмі (від 2016 р.). Російська агресія в Україні, яка набирає сьогодні всіх ознак “геноциду на виснаження”, є першим у ХХІ ст. випадком, коли одна держава застосовує подібну геноцидну практику щодо іншої країни.

Серйозність геноцидних планів Путіна підтверджується тими масштабними соціальними процесами, які відбувалися у Росії протягом останніх років, і які особливо інтенсифікувалися після вторгнення російської армії в Україну. Немає сумнівів у тому, що кремлівська пропаганда вже тривалий час старанно готувала російське суспільство до співучасті у злочинах безпрецедентного масштабу. Позбавляючи росіян усіх джерел альтернативної інформації, залякуючи їх “підступами Заходу”, роздмухуючи великодержавний шовінізм, Кремль має на меті мобілізувати громадян Росії на виконання своїх злочинних наказів. Усупереч будь-якої логіки, російська влада  запевняє росіян, що це Україна несе загрозу світовій безпеці. Путін створив у Росії зовсім іншу реальність, в якій панують інші закони, правила, звичаї та звички. Завдяки цьому, уся Російська Федерація стала сьогодні знаряддям втілення путінського геноциду.

Масштаби геноциду, який розпочала Росія проти українців, стають дедалі очевиднішими для цілого світу. Міжнародний суд ООН в Гаазі прийняв до розгляду справу за позовом України проти Росії щодо звинувачень у геноциді, й 16 березня прийняв рішення, яким зобов’язав Москву припинити бойові дії на території нашої держави (наявність складу злочину геноциду суд має встановити під час подальших засідань). Інший розташований у столиці Голландії судовий орган –  Міжнародний кримінальний суд, також розпочав збирати матеріали про злочин геноциду, вчинений в Україні російським агресором. Вельми символічною стала резонансна заява, яку зробив колишній прокурор армії США Бенджамін Ференц, учасник суду над нацистськими злочинцями в Нюрнберзі. За словами шанованого юриста, президент Росії Путін повинен бути засуджений за свої злочини так само, як це сталося із лідером боснійських сербів Радованом Караджичим, який зараз відбуває довічне ув’язнення: “Злочини, які Росія зараз учиняє проти України, є ганьбою для цілого людства, їх винуватці мусять бути притягнуті до відповідальності за агресію, злочини і убивства”.

У минулому століття комуністичний режим СРСР здійснив чимало злочинів проти України. Найважчим із них був Голодомор-геноцид 1932–1933 рр. Ми не дозволимо Москві повторити геноцид на нашій землі. Українці переможуть. Злочинці, винні у плануванні й проведенні геноциду, будуть покарані.

Слава Україні!

 

Андрій Козицький – кандидат історичних наук, доцент кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн Львівського національного університету ім. І. Франка, старший науковий співробітник Інституту дослідження Голодомору.

Фото. Приватний сектор міста Маріуполь після обстрілів російськими військами. Джерело: Фейсбук сторінка Маріупольської міської ради.