Музей Голодомору презентував проєкт «Голодомор: мозаїка історії. Невідомі сторінки» за результатами другої масштабної експедиції Україною

3 листопада Музей Голодомору презентував проєкт  «Голодомор: мозаїка історії. Невідомі сторінки» за результатами другої масштабної експедиції Україною з пошуку свідків, які пережили Голодомор 1932-1933 років.  

Проєкт реалізовано за підтримки Українського культурного фонду.

 За 30 днів команда Музею проїхала майже 10 000 кілометрів, відвідала 92 населених пунктів, де записала 120 історій з очевидцями Голодомору. Музейники побували і в містах-мільйонниках, і в районних центрах, і в маленьких селах, де зараз залишилося кілька жителів, у Донецькій, Луганській, Дніпропетровській, Запорізькій, Херсонській, Кіровоградській, Миколаївській, Полтавській, Харківській, Вінницькій та Хмельницькій областях. Команда віднайшла нову інформацію про 51 місце масового поховання жертв Голодомору, а також поспілкувалася з десятками місцевих краєзнавців.

«Часто матеріали усної історії, зібрані в експедиціях, можуть розповісти більше, ніж архівні документи. Наприклад, працівникам Музею вдалося записати свідчення про Голодомор від людей, що проживали на етнічних українських територіях у складі Росії – на Курщині і Воронежчині. В умовах відсутності доступу до російських архівів, ці свідчення є важливим підтвердженням того, що Голодомор-геноцид був спрямований не тільки проти українців в Україні, а й проти українців, які мешкали на інших територіях», – зазначила генеральна директорка Національного музею Голодомору-геноциду Олеся Стасюк.

«Комуністичний тоталітарний режим зробив усе, аби винищити докази свого злочину. Було знищено тисячі архівних документів. Тому спогади очевидців геноциду є безцінним джерелом у доказовій базі», – зауважив заступник директора Інституту дослідження Голодомору Іван Петренко.

 У презентації також взяли участь і медійні партнери проєкту – центр прав людини ZMINA, де опубліковані десять історій свідків Голодомору.

«Геноцид – це злочин, який перебуває в контексті прав людини. Та й саме поняття “прав людини” виникло після чергового геноциду… Тому нам було дуже важливо взяти участь у цьому проєкті. Крім цього, в українських виданнях, зокрема у нашому, не вистачає історичного контексту, який насправді необхідний», – сказала головна редакторка центру прав людини ZMINA Ольга Падірякова. 

Куратор проєкту Михайло Костів подякував команді, завдяки якій вдалося реалізувати масштабні експедиції, представникам органів місцевого самоврядування та краєзнавцям, які посприяли пошуку та запису інтерв’ю зі свідками Голодомору. Також він наголоcив на широкій медіапідтримці проєкту та позитивних відгуках про роботу команди. 

Опісля гості заходу переглянули презентаційний ролик проєкту, який всебічно висвітлює роботу команди Музею під час експедицій.

Відеоісторії свідків можна переглянути за посиланням: https://cutt.ly/4EN3XGP