Розсипані листи: історія Віри Чумак

«Це була справжня велика українська патріотка, яких зараз рідко зіскати серед українців».

Віра Чумак народилася 30 вересня 1927 року у місті Сміла Черкаської області. Голодомор 1932-1933 років зробив її круглою сиротою. Вона пережила Другу світову війну і сталінські табори. Вона була поеткою і перекладачкою. Любила Україну й осуджувала комуністичний тоталітарний режим.

Віра Чумак і Катерина Набокова в таборі. Мордовія, 1956 рік. 

Листи зі спогадами жінки (уже видані збірником) передала Музею Голодомору Оксана Лукомська – невістка Лукії Лукомської, відомої архітекторки, яка й просила подругу Віру ділитися згадками про її нелегкий життєвий шлях.

04.12.2000 р.

«Пам’ятаю Голодомор 1933 р. Тоді вмерли мої тато, мама, менший братик. Як зараз бачу батька пухлого з ногами як колода на лежанці, облуплена лежанка (я їм глину – крейду), сонячний день: йдемо ми з мамою, братик у неї на руках, ноги босі, пухлі, потріскані з сукровицею; забирають мертву маму від мене на рядно; хата обросла бур’яном, в сінях видно небо; не пам’ятаю щоб щось гидке їли, як кажуть, а лушпиння з картоплі пам’ятаю смак і донині», – писала Віра Чумак подрузі.

«Потім пам’ятаю себе під великою шовковицею в тітки, вона мене врятувала. От хоч і не хочу, а як гляну на чорні ягоди шовковиці – згадую, що вона моя рятівниця. Було це в м. Сміла Черкаської області. Було мені не знаю  скільки років – чи 6 чи 7. В архіві навіть документи зникли цих років. Була я рахітична (розказували, цього я не пам’ятаю), сухі ніжки і великий живіт, на голові волоссячко – торкнись і вилазить. На УТ-1 кожного року показують на початку листопада про голод 1933 р., там діти – ото я».

Відійшла у вічність Віра Чумак 14 грудня 2016 року.

Висловлюємо щиру подяку Оксані Лукомській за те, що зберегла цю важливу історію й передала її у наш Музей.