Одеський театр ляльок готує п’єсу про Голодомор
Попри воєнний час Одеський академічний театр ляльок продовжує працювати над спектаклями вечірнього репертуару для дорослих. І саме зараз театр займається постановкою п’єси Наталії Ворожбит «Зерносховище».
«П’єсу було обрано ще у вересні, планували до постановки на наступний сезон, — розповідає режисер Елістин Михайлов, якого цитує «Думская». – з певних причин ми зараз не можемо працювати в повному обсязі, тому вирішили поки що зайнятися розбором матеріалу «Зерносховища», підготувати, поки художники працюють над ляльками і декораціями вистави. Чи пам’ятаємо ми цей факт, чи знаємо про якісь приватні випадки? Через кілька поколінь, можливо, глядачі про це забудуть. Але ж історія завжди повторюється, кожні сто-двісті років, важливо пам’ятати, що таке було і робити все, щоб цього не сталося в майбутньому. Жаль, що люди не вчаться на уроках історії. Якщо глядач після вистави захоче відкрити книжку і почитати про історичні події, значить, ми працювали не дарма».
В Одеському театрі ляльок взялися за осмислення серйозного матеріалу.
Нагадаємо, п’єсу відомої української драматургині Наталії Ворожбит «Зерносховище» ставлять не вперше. Раніше її підготували до показу в Королівському шекспірівському театрі. Також вистава у постановці Першого академічного українського театрі для дітей та юнацтва йшла у Львові.
Наталії Ворожбит вдалося показати у п’єсі, як радянська влада з гарного українського села зробила за кілька років фактично цвинтар, з церкви – зерносховище, в якому гниє зерно, поїдене мишами. Вражає у творі сцена, коли виснажених голодом людей зганяють на центральну площу, вдягають, підмальовують, щоб показати журналісту з «Нью-Йорк таймс» Уолтеру Дюранті, що ніякого голоду в Україні нема. Для картинки навіть столи накривають перед сільрадою, аби продемонструвати гостю, яка добра і щедра радянська влада.
«Ми втратили багато часу. Євреї одразу почали опрацьовувати Голокост, німці свою історію – теж… А ми цю травму загнали глибоко, і хтозна, де вона вибухне, – розповідала про свою п’єсу Наталія Ворожбит в інтерв’ю «Німецькій хвилі». – Найсумніше – коли брала інтерв’ю в бабусь, які це пережили, а вони кажуть: «Та давайте не будемо погане згадувати». А ще гірше, коли молоді люди говорять: було та й було, у всіх було, треба йти далі…»
І вже особливо пророче звучать слова пані Наталії, сказані в травні 2017 року: «Щоб урятуватися, треба про це говорити. Осмислення Голодоморів допомагає аналізувати і нинішні відносини з Росією, впливає на твою позицію. Багато ж людей без позиції. А якби вони трішки вивчали історію, починаючи з історії власної родини, то, може, у багатьох сферах нашого життя не сталося б таких страшних подій».