Повість Олеся Волі «Завірюха» про Голодомор перекладена угорською та презентована в Будапешті

Про те, як пройшов захід, розповіла у своєму Facebook Надзвичайний і Повноважний Посол України в Угорщині Любов Непоп.

Захід проходив у столичній Бібліотеці іноземної літератури, як повідомляють “Укрінформ” та Радіо Свобода. На початку заходу під звуки пісні «Свіча» було запалено Свічку пам’яті за всіма жертвами Голодомору та продемонстровано слайди документальних матеріалів про цей злочин сталінського режиму. Після хвилини мовчання Директор бібліотеки др. Анна Марія Папп відкрила презентацію. Пані Посол розповіла про масштаби геноциду та назвала число жертв – 10 мільйонів. Посол також подякувала Угорщині за визнання Голодомору актом геноциду українського народу та Голові ТУКУ Ярославі Хортяні за її внесок в цей процес, а також за ініціативу щодо перекладу книги “Завірюха”, і закликала долучитися до підпису петиції за визнання Голодомору Німеччиною, який наразі триває. До слова також було запрошено автора повісті Олеся Волю та перекладачку Ніколетту Олас-Хорртяні. Наприкінці угорський актор Роберт Гараї зачитав уривки твору. 

«2017 року на зустрічі у пана Яноша Адера, чинного президента Угорщини, я почула від нього, що в Угорщині за останні роки вже з’явилися дослідження істориків про Великий Голод в Україні, але нема роману про цю трагедію і що треба знайти достойний художній твір українського автора для здійснення перекладу угорською мовою, а він, президент, матеріально нас (ТУКУ, – ред.) у цьому підтримає», – розповіла пані Хортяні, Голова ТУКУ, під час презентації. Сподіваємось, що ініціативи з культурної дипломатії та поширення правди про Голодомор через культуірні ініціативи триватимуть і далі!

Переклад та видання книги здійснило Товариства української культури Угорщини за підтримки Посольства України в Угорщині та фінансування Міністерства закордонних справ України. Олесь Воля – український письменник, лауреат Національної літературної премії імені Олеся Гончара. Він так зазначив ідею своєї книги: “Це – пам’ять, пам’ять і ще раз пам’ять. Вона не повинна зникнути, особливо про штучно організований Великий Голод українців. Пам’ять про Голодомор – це чорний бездонний колодязь, в який скільки не зазирайте, так і не збагнете, де там похована істина, тому що її постійно підкопують і перелицьовують. Моя мама казала мені: «Синку, правду про голодовку тридцять третього дозволять верхи сказати. Але вони настільки цю правду забрешуть, що вона стане ще більшою брехнею». Часто у наших реаліях на тему Голодомору спекулюють вже політичні партії і цілі держави. Я вважаю, що питання висвітлення правди про Голодомор – це питання влади над умами і різноманітних маніпуляцій у минулому і навіть зараз.”.