Радянська пропаганда

Радянська влада на державному рівні застосовувала пропаганду як засіб насадження комуністичної ідеології, контролю суспільства та втілення власних завдань. Пропаганда працювала через засоби масової інформації (пресу і радіо), заклади культури, мистецтво і літературу, державні свята і традиції, що насильно запроваджувались в Україні. Паралельно національні звичаї і традиції принижували й забороняли. Спеціальні державні органи і установи проводили агітацію, інформування, виховну роботу з масами. Сьогодні подібні дії ідентифікують як «промивання мізків», «зомбування», «цілеспрямовану дезінформацію». Водночас із пропагандою також потужно діяла цензура.

ЗМІ використовували у антирелігійній кампанії для агресивного поширення атеїзму.

Оскільки для українців релігія була частиною традиційної культури, режим руйнував і її.

Для видимої легітимності арештів, депортацій, розстрілів, виморювання голодом створювався образ ворога з певним тавром. В Україні, крім всесоюзних ярликів «куркуль» і «контрреволюціонер», застосовували терміни «український буржуазний націоналіст», «петлюрівець», «куркульсько-петлюрівські гнізда».

Поділ суспільства на «ми» і «вони», позбавлення прав певної групи людей та їх дегуманізація (заперечення людяності), розпалювання ненависті до цих людей — тривожні передумови масового вбивства та геноциду.