«РОЗІРВАНЕ КОЛО»

Виставки 22 Листопада 2017 - 6 Лютого 2018

З 22 листопада 2017 р. по 6 лютого 2018 р. в Національному музеї «Меморіал жертв Голодомору» експонувалась виставка «РОЗІРВАНЕ КОЛО», створена з використанням матеріалів Музею книги і друкарства України та Національної історичної бібліотеки України. Предметом виставки був календар українців у традиційному суспільстві та його деформація і трансформація впродовж ХХ ст., від окупації України більшовиками і до проголошення незалежності у 1991 р.

На виставці були представлені друковані видання, календарі та фотографії, починаючи з кінця ХІХ ст. та до 1991 р.

Проект було реалізовано в рамках комплексної музейної програми «Дослідження та інтерпретація деформації традиційної української культури», яка започаткована в 2015 р. разом з виставковим проектом «НЕСПЕЧЕНИЙ ХЛІБ», що представив дослідження комплексу обрядових поминальних хлібів з усіх етнографічних регіонів України.

Ми,  музейники,  дізнаємось про життя наших пращурів, досліджуючи зібрання фондів, архівів та бібліотек. Звичайні речі інколи можуть розповісти більше ніж будь-який документ. Взяти до прикладу календар. Здавалося б, що може бути простіше? Але розглядаючи календарі ХХ століття, ми дізнаємось чимало про життя українців. В календарях відображене все, чим жили наші пращури – заможні хлібороби, власники своєї землі та своєї долі, які створювали кооперативні господарства, ділились одне з одним секретами вдалого врожаю, вчились удобрювати землю та вирощувати породисту худобу. Вони спостерігали за природою та дослухались до неї. Знали коли сіяти, орати, скородити, худобу випасати, обрізати дерева, мазали хату та хлів, сіяти по горщиках ранню городину. Звісно ж, «сіяти вигідніше машинами, рядковими сіялками», а стерню слід «скородити на 2 вершки, щоб нива не ссихалася». Взимку, коли «хазяйської роботи» небагато, потрібно виписати та прочитати газети і журнали, особливо хліборобські.

В юридичних відділах земств отримували пораду, «відповіді на пекучі селянські питання»: як поділити майно після смерті селянина, хто має право ловити рибу біля великої річки чи озера, як виселити «шкодливих членів» з громади, що робити, коли сусід поставив високого паркана біля твоїх вікон, куди звертатись, якщо загубив паспорта і т.д.

Техніку для вдалого господарювання українські селяни закуповували з місцевих заводів або замовляли зі Сполучених Штатів Америки, Фінляндії тощо. Різноманітні технічні та електричні бюро продавали найновіші моделі техніки – молотилки, дробилки, сіялки, сепаратори, дискові та лемешні плуги, культиватори, борони, а ще нафтові двигуни. На засоби надавалась «найвигідніша» розстрочка. А крім того, надсилались безкоштовні ілюстровані каталоги – за першою вимогою.

Українці вишивають сорочки, в неділю ходять до церкви, шанують Бога, святих та одне одного…

А потім прийшла радянська влада… Поступово з календарів зникають спочатку менш значимі, а згодом й усі релігійні свята, зникають церкви, зникають товариства і земства, зникають вишиті сорочки, зникають самі українці…

Рік за роком, протягом десятиліть в календарях з’являються нові свята, статті про культурне землеробство замінять статтями про товаришів Леніна, Сталіна, Кагановича, сорочки замінять фуфайками, товариства – колгоспами. Українців, що працювали найбільше і створювали найкраще – знищать.

Змінять свята та обряди, хід життя і саме життя. Зміниться воно  для тих, хто вижив, пережив, вистраждав.

А сьогодні ми знову повертаємось до українських свят і ставимо собі питання: що ж святкують сучасні українці? Ми задали це питання нашим, таким різним, відвідувачам. Понад триста осіб взяли участь у нашому опитуванні. Тепер ми знаємо, що головним святом для більшості є Новий рік, далі йдуть Різдво, Великдень та (важливо!) День незалежності. Відзначають українці 8 березня та 9 травня, шанують жертв Голодомору та захисників України. Процес становлення українського календаря свят триває і сьогодні, як і становлення України як незалежної держави.

Якою буде це держава залежить тільки від нас.