120 історій свідків Голодомору за 2 місяці експедиції Україною: презентація проєкту

Анонси 26 Жовтня 2020

Протягом липня-вересня 2020 року Музей Голодомору та Ukraїner здійснили масштабну експедицію Україною в пошуках свідків Голодомору.

Проєкт, реалізований за підтримки Українського культурного фонду, має назву «Голодомор: мозаїка історії». 

Презентація відбудеться 28 жовтня о 12:00 в приміщенні Музею Голодомору. На офіційній сторінці Музею буде доступна пряма трансляція події. 

Спікери презентації:

  • Олеся Стасюк – генеральна директорка Музею Голодомору;
  • Богдан Логвиненко – автор проєкту Ukraїner;
  • Лариса Артеменко – кураторка проєкту;
  • Роман Подкур – історик, експерт проєкту;
  • Анастасія Олексійпровідна фахівчиня з управління проектами УКФ («Інноваційний культурний продукт»).

Акредитація: https://forms.gle/PAKNua3TaD4WttFz6

За два місяці команда об’їхала 9 областей України, щоб знайти свідків Голодомору та записати їхні розповіді. Протягом 30 днів учасники відвідали 64 населені пункти із 33 районів, де записали свідчення 120 очевидців Голодомору, поспілкувалися із 50-ма краєзнавцями та відкрили 66 місць масового поховання жертв геноциду. Під час експедиції свідки Голодомору передали до музею унікальні речі, що розповідають про родинні історії під час геноциду. Рідкісні експонати та їх історії будуть презентовані на події.

Лариса Артеменко: «Кожне локальне дослідження допомагає зрозуміти особливості Голодомору в окремому регіоні. Ми вирушили в експедицію Україною, аби зібрати щонайбільше свідчень очевидців Голодомору, зафіксувати місця масового поховання та записати інтерв’ю з краєзнавцями. Наш маршрут проходив Київською, Чернігівською, Сумською, Житомирською, Вінницькою, Черкаською, Кіровоградською, Одеською та Миколаївською областями. Досі музей не організовував експедицій такого масштабу».

Результати проєкту можна переглянути на Youtube-сторінці Ukrainer, а прочитати лонгріди – на сайтах Ukrainer та Музею Голодомору.

Богдан Логвиненко: «Ми усвідомили, наскільки цінними є зібрані під час спільної експедиції історії свідків Голодомору, оскільки їх залишилося так мало. Для Ukraïner цей проєкт є важливим місійно — зафіксувати та поширити історії з різних регіонів, що впродовж багатьох років не були почутими суспільством».

Вже  відбувся реліз 5 відеоісторій, де свідки Голодомору розповіли, як вони пережили геноцид української нації: «Вижила в Голодомор і врятувала сусідського хлопчика», «Врятувались картоплею з Білорусі», «Забирали навіть подушки»,  «Не брати чужого під час Голодомору», «Врятувати цілий хутір під час Голодомору».

Окрім того, проєкт містить 4 експлейнери, які розповідають-: «Що таке Голодомор», «Міфи про Голодомор» «Як Голодомор впливає на Україну сьогодні?», «Голодомор у світовому контексті».

Контент доступний не лише українською, а й англійською – це сприятиме популяризації теми за кордоном та визнанню Голодомору актом геноциду в світі.

Із контенту проєкту:

Марія Гурбіч Із Чернігівщини: “Один чоловік по дорозі йшов і просить, уже вмирає. А я пасу корову. Я біжу до мами до своєї: «Мамо, дід Опанасій умирає». Мати швиденько молочка йому несе, я несу, трусяться ж рученята. А він вже вмер”.

Вижила в Голодомор і врятувала сусідського хлопчика: відеоісторія Марії Гурбіч.

Федір Задерєєв із Сумщини: “Я вишні на цвинтарі рвав. Вони лише ледь-ледь почервоніли. А навколо запах такий неприємний. Я за пазуху рвав і раптом дивлюся – якісь ганчірки лежать і чи то рука, чи нога білі кісточки. Я тікати звідти щодуху. Певно, не було ні в кого сил поховати. Присипали взимку трохи землею, зверху снігом і все”.

Врятувались картоплею з Білорусі: відеоісторія Федора Задерєєва.

Марфа Коваленко із Сумщини: “Братік учився в Ромнах у голодовку, у 1933-му, і отакий кусочок приносив хліба в суботу матері. А я першою ухватила — та й їсти, а він плаче: «Я ж матері ніс!». Тоді вже мати ділила мені й йому, і собі, а більшість нам давала”.

Не брати чужого під час Голодомору: відеоісторія Марфи Коваленко.

Надія Корольова з Вінниччини: “Я розказувала своїм, а зять каже: «Я б їх би поперестріляв би». Я кажу: «Нічого ти не зробив би, бо тебе хуже застрелили б, чим ти когось». Ніхто нічого не міг сказати, ніхто. Ми тільки дивилися”.

Забирали навіть подушки: відеоісторія Надії Корольової.

Тетяна Кротова з Кіровоградщини: “Голова колгоспу загнав більше половини села на той світ. Гарба, чорні воли і наряд — два мужики сильніші — кожен день об’їжджають село, кожну хату. Не тільки вже мертвих, а ще живих — ну вже він не жилець на білому світі — кажуть, вивозили на кладовище. Ніякої ями, у купу скидали, аж у 1935 році викопали яму, і граблями кості згорнули у ту могилу”.

Врятувати цілий хутір під час Голодомору: відеоісторія Тетяни Кротової.

З усіма записаними історіями вже незабаром можна буде ознайомитися на музейному ресурсі «Свідчення».

Аби отримати більше інформації про наші проєкти та інформаційно підтримати їх, звертайтеся за додатковою інформацією, написавши на пошту [email protected] або зателефонувавши 380674397507 (Ольга Сиротюк, комунікаційниця музею).