Для отримання скан-копій документів звертайтеся на електронну пошту [email protected]


COPY OF A LETTER FROM JERRY, dated Stanitza 17/2/33 received at Tzaneen 23/3/33


My dear Israel, 

My toes are about healed and I shall commence work tomorrow. At the moment I am working at home.

Great changes have taken place here lately; a fundamental change in the Soviet Policy, brought about by pressure from I do not know where.

Let us state the facts and realise that we know it. It is interesting to note, for instance, that I arrived just at the summit of the hot 5 years plan, lived through the crisis and am now witnessing the anticlimax, which possibly may be the improvement or the salvation of the general position of things.

However that may be, - I can only explain the effect and the changes wrought about this little world, within which I found myself here.

My chief Platanov, whom I lately found to be, by the way, both selfish and mean, returned yesterday from [Voronezh] with certain important instructions which are going to have far reaching effects upon us. I shall try to endeavour to coolly explain how it may reflect upon me amongst other people.

Let me start this way: ----

As a result of the new changed policy, both “Mostrotrest” (Bridge building head office) and “Glavzheldostroi” (Headquarters of Railway Construction) have had their grants very much curtailed. Both organizations have stopped a large number of new proposed, started works, as well as slowed down expenditure and rate of execution of works well under way. We here got telegrams to stop Novosvetlovka job entirely; complete only till water level our bridge at the Stanitza and carry out only the sinking of the caissons at the bridge of “Aidar”.

A letter here again for sake of explanation says that the “Moskwa – Donbas” is divided into 9 divisions and that the Stanitza is the headquarters of the 2nd division; that within that 2nd division are two major bridges, viz. that over the “Severnoi Donetz” at the very “Stanitza” and the “Lisia balka” at Novosvetlovka.  These two structures plus a third bridge over the “Aidar” river in the 3rd division of “Moskwa – Donbas” are under the management of one “Natchalnik Rabot” [Works Manager], this time Platinov of which I spoke earlier. The work of construction is carried out by the organisation “Mostrotrest”, and for each portion of work completed it receives payment from the “Moskwa – Donbas” organization according to a long and detailed contract.

This is the legal position.

No “Glavzheldostroi” gets less funds. It must economise. It therefore looks at the Moskwa – Donbas construction. What can one do? There are portions easier to finish and place into operation than others. Well, so it does. Those that are near Moscow were simpler to complete and these will be completed. But here is Divisions 1.2.3 and 4 work must cease for a year or so.

So far as the Stanitza is concerned, men are paid off and for the following month, i.e. till the Spring river floods all work of of the construction will solely concentrate upon the defence of the big sand banks on the approach of the rivers. Otherwise, hundreds of thousands of roubles will be carried away into the ocean.

Hence as they say in Russian “Postromka Moskwa – Donbas   Konserviruestia”, i.e. there is a “conservation” of the works….Do you follow me? (One month ago, this word “conservation” was “TREIF” [non-Kosher] and no one could ever suggest it. It smelt of Counter-Revolutionary Sabotage! ……..)

They, i.e. the management of Moskwa – Donbas in Voronezh wished to “conserve” the bridge construction, too, in so far as it is possible under [the] circumstances. As a result we received the telegram, I spoke of earlier.

Immediately on the 10th of February, Platanov went to Voronezh. Obviously, he did not want to be left a King without a Kingdom. He stayed there 6-7 days…

He is back. He has managed to persuade them completely. 

The “Severnoi Donetz” must be completed. The program of the “Aidar” remains the same and “Lisia Balka” will linger on till Autumn on 375,000 roubles… The sum is so small (of which 150,00 roubles goes on cost of wagon transport of building material) that no more than 100 men can be kept and work on one shift and thus our friend Platanov has secured himself a post, easy, soft for six months to while the time away until the storm passes and the position in Soviet Russia clears up. 

I see in the near future many Soviet Railway Specialists, technicians etc. being thrown out and seeking pastures now… So that it is very fortunate for Platanov to have secured himself a job.

Our “Donetz” job at the Stanitza cannot last more than a month. The floods come down there. After that men are paid off and a few stay to complete drawings, plans and accounts.

As for myself. My visa extension terminates on 23/3/33. This time I think I shall get extension easier. So they told me in December. But whether this will be so now with the heavy retrenchment, I, of course do not know.

Here I have nothing to do, i.e. here at the Stanitza. On the “Lisia Balka” to linger on through Summer, even if I am asked, I do not wish.

New constructions ceased. I believe that great efforts are concentrated on the Far East in the region of the Baikal lake, and the Amur river on Railway Location, i.e. on planning of new main lines to Manchuria and at the same time to open Gold Fields in the “Tundras” of Eastern Siberia.

But I think that you will pardon me all if I am not too keen to vanish in the cold wastes yonder.

I have experienced a certain disillusionment in the ideology of the creed here, having come to it, face to face!!!....

I am sorry if my last statement hurts you a little! But truthful to myself I must be.

I am afraid I shall have to go home. And now I feel that even work outside my profession but in a “freer” atmosphere, could be acceptable.

To live as we do to-day in a changing policy, to see works stopped and men retrenched and never read about it, never see or hear of it, as if it never took place at all is very, very sore.

When you in America have 20,000,000 unemployed we all seem to know. We seem to get the news partly through. Only partly, be it admitted. But here we still read of greater successes, of greater attainment in every sphere..

Well! Israel, do you follow me?

The backbone of the Winter is, I think, broken and in the atmosphere feels the nearing of the Spring.  We still have temperatures of – 5° C, -10 and -15° C. and very very rarely + anything. But all the same, we are in the second half of February.

The Spring will start. Men, women, and children will again begin to wander (as if they really ever stopped?...) on the Russian Railways this time for work, for a mere job instead of as before in 1930-1931 in search of better food, accommodation and living conditions in general. Russia will be on wheels.

At the same time the Government has taken already gigantic measures to resurrect agriculture. To bring back to the “Kolchoses” [collctive farms] the labour hands it took so recklessly away, drawing illiterate “moujicks”  [peasants] into new factories and constructions. There will be a forced migration back to the land. Everyday come out new decrees in the preservation of cattle, horses, on the planning of sowing. Congress of Kolchos, Soviet strengthenings ; then mobilization of men for Kolchos work etc. etc.

Of course, I must draw inferences. Were I a Russian, I might not have seen anything at all. There are no commentations in the Press. 

Can you see why I am so glad to get “The Manchester Guardian” or even your “Star” cuttings and Aaron’s “Argus” ?...

Do not forget that in the local press I find nothing in India, Australia, Canada, Ireland etc. Just machines and production units. (Needless to say, these too are interesting).

Do not ask me why I do not leave at once. I cannot answer you that.

I think I told you about the money you sent me.

I have intimation that Beile’s   £1.10.0 and  £2.0.0 are in “Gosbank” Lugansk and that I must call there personally to receive it. That further a sum of 10 dollars is lying for me in “Artemovsk” (late “Bachmut”). I wrote to “Gosbank” Artemovsk means absenting 3 days from work. That cannot be done at all.

To Lugansk I shall go at my very first opportunity.

Once more (should it be wanted) I ask you to forward no money to me. I can manage without.

Please send this letter over to Beile and others. I cannot go on repeating the same to everyone. 

Please send a copy to Max Raphaely, St George’s street, Capetown and to Joe Marcus, Llansdowne road, Claremont Capetown.

I write only to you (most frequently) and the family now and again. To all and sundry I simply cannot. I have neither the time nor patience of late.

I am awaiting letters from you.




At the moment the food shortage in Russia must be very acute, for only very high specialists get bread rations (1 lb) for members of their households. That means that a blacksmith, his wife and three children will get only 800 klgms, a day for the blacksmith only and the whole family will survive on his ration. That that is really physically almost impossible I need not tell you. So the hardships are enormous. Members of the “Kolchos” had had no flour or bread given to them for two three months, because they have not carried out their plan of food tax. They live on sour cucumbers, cabbage pickled and a little potato. Meat fetches today fabulous prices, perhaps one kilogram, the “money” wages of a 10 days earnings of a fairly qualified workman. You will thus see that something radical must be undertaken to avert a catastrophe!…

On this “Severnoi Donetz” one has also a Stolovaia for workmen. I feed here, not to have to go to our Special “Elite” Stolovaia in the Stanitza. I get my food without a Queue. Otherwise, I would get crazy. I mean it. The filthiest, lousiest queue, cursing as thick as the atmosphere in the kitchen !…

I get the the [privileged] dinner here, which only the workers of the Caissons under compressed air of 2-3 atmospheres get; I fail to see how they survive. Soup of sour cucumbers and nothing else. (All workers get the same) and then the second dish is mashed potato with a tiny bit of meat! This is the privileged part, for the other get no meat!.. This is as true as I am here! Say it and tell it to all your Communist friends and let anyone deny it!

On such semi-alive men is being built successfully (?) the Five Years Plan!....

For a workman to get his lunch, or his bread, he must not only have his monthly bread card, but also a daily “Zhiton” (?) [token] card. That is that only having worked the day to the satisfaction of his boss and the Engineer, does he get his card daily after work. On this card he gets his bread and food in the Stolovaia.

State planning in everything! In the minute feeding of everyone! What an enormous amount of work for the office it is I can hardly explain! Every 8 hour changes a shift of men. (We have 700 workmen) and to everyone such a “Zhiton” (?) is issued. The complaints, the curses etc. I need not relate!...

I am not an Artist……..

This is how by this [colossal] heavy controlling machine every man is made to work. Even if only officially!!!!!!........

Russia does not laugh. I’ve never all these months heard a man sing a tune while working. If my statement is true, Israel, then does that not reflect the state of affairs?....

Listen to this, Engineers, Technicians, Doctors and Specialists of any kind do not go to such Stolovaias. For them there are others, better ones with even better food, which is possibly more cleanly prepared. As I often feed in these “Restaurants”, my health is O.K. and you need not worry about it. 

Here the queues [are] somewhat less, the language used is purer, but as everyone is equal here and all must wait their turn and as there are only two waitresses serving, the queue is respectably large; I, too, go through the procedure which every time gives me a headache. For this reason I prefer feeding in the workman’s restaurant where by virtue of my post, I get my plate of cucumber and mashed potatoes within a minute. I get in from the back of the kitchen.

In former days, the sight of tons of [potato] peel and wet black floors and cabbage leaves, and rotten seeds of cucumber could and did upset me.

These days of Bourgeois refinement are over (and quickly it goes over, when one is hungry) and I feed just as lavishly in the Stolovaia Kitchen as I did five years ago on a virgin spot of some mountain camp! 

Ach, it just reminds me of such days of yore. Of the wonderful clean pastures and slopes; we would rest and eat and collect the rubbish and burn them!  How fastidious we were and how silly…..

One can live otherwise, I see….

I shall remember Magoebaskloof and the waterfalls and you and me.

Was it only a year ago? …..


There is still a bit of paper left. But I will not use it up. I just will not.

Only excuse mistakes. I write too fast.


КОПІЯ ЛИСТА ВІД Джеррі з Станиці 17/2/33, отримано в Цаніні 23/3/33

Мій дорогий Ізраелю,

Мої пальці на ногах майже зажили, і я почну працювати завтра. На даний момент працюю вдома.

Останнім часом тут відбулися великі зміни; фундаментальна зміна в радянській політиці, спричинена тиском не знаю звідки.

Давайте констатувати факти і усвідомлювати, що ми це знаємо. Цікаво, наприклад, відзначити, що я прибув якраз в розпалі гарячого 5-річного плану, пережив кризу і зараз спостерігаю антиклімакс, який, можливо, може бути покращенням або порятунком загального стану речей.

Як би там не було, - я можу лише пояснити ефект і зміни, які відбулися в цьому маленькому світі, в якому я опинився тут.

Мій начальник Платанов, який, як я невдовзі виявив, до речі, егоїст і підлий, повернувся вчора з [Воронежа] з деякими важливими інструкціями, які мають для нас далекосяжні наслідки. Я спробую спокійно пояснити, як це може відбитися на мені з-поміж інших людей.

Дозвольте мені почати так: ----

Внаслідок нової зміни політики, як «Мостротрест» (головний офіс мостобудування), так і «Главжелдострой» (штаб залізничного будівництва) дуже скоротили фінансування. Обидві організації зупинили велику кількість нових запропонованих, розпочатих робіт, а також уповільнили витрати та темпи виконання робіт, що довго ведуться. Ми отримали телеграми про повне припинення роботи Новосвітлівки; завершити лише до рівня води наш міст на Станиці і провести лише затоплення кесонів на мосту «Айдар».

Просто пунктиром поясню, що «Москва – Донбас» поділена на 9 дивізій і що «Станиця» є штабом 2-ї дивізії; що в цій 2-й  дивізії є два основних мости, а саме - над «Сіверським Дінцем» на самій «Станиці» і «Лисячою балкою» на Новосвітлівці. Ці дві споруди плюс третій міст через річку «Айдар» у 3-й дивізії «Москва – Донбас» знаходяться в управлінні одного «Начальника роботи», у даному випадку Платінова, про якого я говорив раніше. Будівельні роботи виконує організація «Мостротрест», і за кожну виконану частину робіт вона отримує оплату від організації «Москва – Донбас» згідно довгого та детального договору.

Це юридичний стан речей.

«Главжелдострой» отримує менше коштів. Він повинен економити. Тому дивиться на будівництво Москва – Донбас. Що можна зробити? Є частини, які легше закінчити та ввести в експлуатацію, ніж інші. Ну, так і зробимо. Ті, що під Москвою, було простіше виконати, і вони будуть добудовані. Але ось дивізії 1.2.3 і 4 розтягнуться на рік, а то й більше.

Що стосується «Станиці», то людям платять, і протягом наступного місяця, тобто до повені навесні, усі роботи по будівництву будуть зосереджені виключно на захисті великих піщаних берегів на підході річок. Інакше сотні тисяч рублів змиються в океан.

Звідси, як кажуть російською «Постройка Москва – Донбасс консервируется», тобто роботи «консервуються».... Розумієш мене? (Місяць тому це слово «консервація» було «ТРЄФ», і ніхто ніколи не міг допустити його вживання. Воно пахло контрреволюційним саботажем! ……..)

Вони, тобто керівництво «Москва – Донбас» у Воронежі, також хотіли «законсервувати» будівництво мосту, наскільки це можливо за тих обставин. В результаті ми отримали телеграму, про яку я говорив раніше.

Відразу 10 лютого Платанов поїхав до Воронежа. Очевидно, він не хотів залишитися королем без королівства. Він пробув там 6-7 днів…

Він повернувся. Йому вдалося їх повністю переконати.

«Сіверський Донець» має бути завершено. Програма «Айдара» залишається незмінною, а «Лисяча Балка» тягнутиметься до осені на 375 тис. рублів... Сума настільки мала (з яких 150 тис. руб. йде на вартість вагонів будівельного матеріалу), що не більше ніж 100 чоловік можна утримувати і працювати в одну зміну, і таким чином наш друг Платанов забезпечив собі пост, легкий, тихий, на півроку, доки не пройде гроза і не проясниться становище в Радянській Росії.

Я бачу, як найближчим часом багатьбох радянських залізничників, техніків і т. д. виганяють і вони шукають пасовища... Так що Платанову дуже пощастило, що він забезпечив собі роботу.

Наша «донецька» робота на «Станиці» не може тривати більше місяця. Туди прийдуть повені. Після цього з людьми розрахуються, а деякі залишаються для завершення креслень, планів і рахунків.

Щодо мене самого. Подовження моєї візи закінчується 23/3/33. Цього разу я думаю, що мені буде легше отримати продовження. Так мені сказали в грудні. Але чи буде це так зараз із потужним скороченням, я, звичайно, не знаю.

Тут мені нема чого робити, тобто тут на Станиці. На «Лисячій балці балці» байдикувати влітку, хоч би мене попросили, я не бажаю.

Нові будівництва припинилися. Я вважаю, що великі зусилля зосереджені на Далекому Сході в районі озера Байкал і річки Амур на залізниці, тобто на плануванні нових магістральних ліній до Маньчжурії і водночас на відкритті золотих родовищ у «Тундрах» Східного Сибіру.

Але я думаю, що ви мене виправдаєте, що я не дуже хочу зникнути в холодних пустках там.

Я тут зазнав певне розчарування в ідеології віровчення, стикнувшись з ним віч-на-віч!!!...

Вибачте, якщо моє останнє висловлювання вас трохи зачепило! Але я повинен бути правдивим з собою.

Я боюся, що мені доведеться їхати додому. І тепер я відчуваю, що навіть робота не за фахом, але в «вільнішій» атмосфері, може бути прийнятною.

Жити так, як ми живемо сьогодні, у мінливій політиці, бачити, що роботи припиняються, а люди скорочуються, і ніколи не читати про це в газетах, ніколи не бачачи і не чуючи про це, наче цього взагалі ніколи не було, дуже, дуже боляче.

Коли у вас в Америці 20 000 000 безробітних, ми всі, здається, знаємо. Здається, ми частково отримуємо новини. Лише частково, це треба визнати. Але тут ми все ще читаємо про більші успіхи, про більші досягнення в кожній сфері.

Добре! Ізраелю, розумієш мене?

Зима, я думаю, перевалила за половину і в атмосфері відчувається наближення Весни. У нас ще температура – 5° C, -10 і -15° C. і дуже рідко + щось. Але все ще друга половина лютого.

Почнеться весна. Чоловіки, жінки та діти знову почнуть блукати (наче вони й справді колись зупинялися?...) на Російських залізницях цього разу в пошуках роботи, переважно роботи, а не як раніше в 1930-1931 роках у пошуках кращої їжі, умови проживання та проживання в цілому. Росія буде на колесах.

У той же час уряд вже вжив гігантських заходів для відродження сільського господарства. Щоб повернути до «Колхозів» робочі руки, які вона так безоглядно забрала, втягуючи неписьменних «мужиків» на нові фабрики та споруди. Буде вимушена міграція назад до землі. Щодня виходять нові укази про збереження великої рогатої худоби, коней, про планування посіву. З'їзд колгоспів, радянське укріплення; потім мобілізація людей на колхозну роботу тощо тощо.

Звісно, я повинен зробити висновки. Якби я був росіянином, я б взагалі нічого не побачив. У пресі коментарів немає.

Ви розумієте, чому я так радий отримати «The Manchester Guardian» або навіть ваші вирізки «Star» і «Argus» Аарона?...

Не забувайте, що в місцевій пресі я нічого не знаходжу про Індію, Австралію, Канаду, Ірландію тощо. Тільки машини та виробничі одиниці. (Зайве говорити, що вони теж цікаві).

Не питай мене, чому я відразу не поїду. Я не можу тобі на це відповісти.

Здається, я сказав тобі про гроші, які ти мені надіслав.

Я підтверджую, що £1.10.0 і £2.0.0 Бейли знаходяться в «Держбанку» Луганська і що я повинен зателефонувати туди особисто, щоб отримати їх. Що далі для мене в «Артемовську» лежить сума в 10 доларів. Я писав, що їхати в «Держбанк» Артемівська означає відсутність на роботі 3 дні. Цього взагалі не можна робити.

У Луганськ я поїду при першій же нагоді.

Ще раз (якщо це потрібно) прошу не пересилати мені грошей. Я можу обійтися без них.

Будь ласка, надішліть цей лист Бейл та іншим. Я не можу продовжувати повторювати одне й те саме всім.

Будь ласка, надішліть копію на адресу Макса Рафаелі, вулиця Сент-Джордж, Кейптаун і Джо Маркуса, Ллансдаун-роуд, Клермонт-Кейптаун.

Я пишу тільки вам (найчастіше) і родині час від часу. До всіх і вся я просто не можу. Останнім часом у мене немає ні часу, ні терпіння.

Я чекаю від вас листів.



Наразі дефіцит продовольства в Росії має бути дуже гострим, оскільки лише дуже висококваліфіковані фахівці отримують хлібні пайки (1 фунт) для членів своїх домогосподарств. Це означає, що коваль, його дружина та троє дітей отримуватимуть лише 800 г на день лише для коваля, і вся родина виживатиме на його пайок. Я не маю вам казати, що це дійсно фізично практично неможливо. Тож труднощі величезні. Членам «колхозов» не видавали борошна чи хліба протягом двох-трьох місяців, оскільки вони не виконали свого плану продовольчого податку. Вони живуть на кислих огірках, маринованій капусті і трохи картоплі. Ціни на м'ясо досягають казкових висот сьогодні, можливо, один кілограм еквівалентний “грошовій” заробітній платі за 10 днів заробітку досить кваліфікованого працівника. Таким чином, ви бачите, що для запобігання катастрофі необхідно вжити щось радикальне!…

На цьому “Сєвєрному Дінці” також є Столовая для робітників. Я годуюсь тут, щоб не їхати до нашої Спеціальної “Елітної” Столової в Станиці. Я отримую їжу без черги. Інакше я б збожеволів. Я клянусь. Найбрудніша, найвшивіша черга, лайка така ж густа, як атмосфера на кухні!…

Я отримую тут привілейований обід, який отримують лише працівники кесонів під стисненим повітрям 2-3 атмосфери; я не бачу, як вони виживають. Суп з кислих огірків і більше нічого. (Усі працівники отримують однакове), а потім друга страва - картопляне пюре з крихітним шматочком м’яса! Це привілейована частина, бо інші не отримують м’яса! .. Це так само правдиво, як і я тут! Скажіть це і розкажіть усім своїм друзям-комуністам, і нехай хтось заперечить це!

На таких напівживих чоловіках успішно (?) будується П'ятирічний план! ....

Щоб працівник отримав обід або хліб, він повинен мати не тільки щомісячну хлібну картку, а й щоденну картку “Житон” (?). Тобто тільки після того, як він пропрацював день на задоволення свого начальника та інженера, він отримує свою картку щодня після роботи. На цій картці він отримує свій хліб і їжу в Столовій.

Державне планування у всьому! У хвилину годування всіх! Який величезний обсяг роботи для обліку, я навряд чи можу пояснити! Кожні 8 годин змінюється зміна. (У нас 700 робітників) і кожному видається такий «Житон» (?). Скарги, прокльони тощо, мене це не стосується! ...

Я не художник ....

Ось як ця колосальна важка машина контролю змушує кожну людину працювати. Хоча б навіть офіційно !!!!!! ........

Росія не сміється. Я ніколи за ці місяці не чув, щоб чоловік насвистував мелодію під час роботи. Якщо моє твердження правдиве, Ізраелю, то чи це не відображає стан речей? ....

Послухайте, інженери, техніки, лікарі та спеціалісти будь-якого виду не ходять до таких Столових. Для них існують інші, кращі, з ще кращою їжею, яка, можливо, більш чисто приготованою. Оскільки я часто годуюся в цих «Ресторанах», моє здоров'я - О.К. і вам не варто про це турбуватися.

Тут черги дещо менші, мова тут чистіша, але оскільки тут усі рівні і всі повинні чекати своєї черги,  оскільки обслуговують лише дві офіціантки, черга значно більша; я теж проходжу через цю процедуру, від якої у мене щоразу болить голова. З цієї причини я вважаю за краще харчуватись у ресторані робітника, де завдяки своїй посаді я за хвилину отримую тарілку з огірком та картопляним пюре. Я заходжу з чорного входу.

У минулі дні вигляд тонн шкірок картоплі та вологих чорних підлог та капустяного листя та гнилого насіння огірка міг і засмучував мене.

Ці дні вишуканості буржуазії закінчилися (і це швидко закінчується, коли хтось голодний), і я так само щедро харчуюся на Столовій кухні, як п’ять років тому на незайманому місці якогось гірського табору!

Ах, це просто нагадує мені минулі часи. Про чудові чисті пасовища та схили; ми відпочивали, їли, збирали сміття і палили його! . Які ми були вибагливі і які дурні ....

Можна жити інакше, я знаю це ...

Я пам’ятатиму Магоебасклуф та водоспади, і тебе, і мене.

Це було лише рік тому? … ..


Залишилося ще трохи паперу. Але я не буду його витрачати. Я просто не буду.

Тільки вибач за помилки. Я пишу занадто швидко.