Для отримання скан-копій документів звертайтеся на електронну пошту [email protected]


COPY OF A LETTER FROM JERRY. Dated 30/5/33 received 3/7/33


My dear (Beile),

I hope to sit down now and write to you one long common letter, dwelling mainly upon the latest events of my adventure, which are no less interesting in their own way as the predecessors. I shall see how far I shall get to. I know that if I shall not write to-day, then I shall hardly even get another chance again.

From the 1/6/33 we commence work on the basis of a stopless week, i.e. work without a stop day and night, similar to that I had at peak times in the Ukraine.

It took me far less time to fix myself up in Nizhni than [hitherto]. I know how to get about things and went in a straight forward way unhesitatingly to the goal.

At the moment I have my quarters in the late Volga Hotel, the leading hotel in the Kalavino (?), where in the olden days was held the world famous “Novgorod Fair”. In general, all the buildings connected with this fair have been handed over to the new Mostrotrest – a very big organization here, one that has on the 1st of May 1933 opened the new famous bridge over the Oka river. In these buildings you find now our offices, our common rooms, all our quarters for single and for married people, our Stolovaia [works canteen], our “Club rooms” and so forth, -- all that which on any other construction one has to build nowadays.

All these buildings including my room – a fine room, airy, big, with electric lights and separate entrance – are situated a stone’s throw from the Oka bridge. The Volga bridge, on which most of us here are at the moment engaged is, however, some 5 kilometers from here. We walk this distance and it takes about 50 minutes. Though one could get there by boat, our little boat is damaged and we have at the present no petrol – (and you in Africa buy our AROP to your hearts content!!! .).

This arrangement is bad. On the one hand my room is too good to let it go and go in for some shanty – if I can find anything --- at the river side, and on the other hand to walk daily there and back 10 kilometers after a day’s continuous roaming and running about the job is not pleasant. I am sure that this will not be left in such a state, and that a change will soon come. 

At the moment, up to-day, I used to get up at six in order to arrive at 7.30. for the crossing ferry over the river.

My work will be on the left bank of the river, i.e. further from the end. Through a special UKAZE [directive, decree] I am appointed 1st assistant to the “PRORAB” [works manager, supervisor] of all shuttering and arch work and control of arches No 5 – No 10 and special design of SECTNOLOGICAL (?) [technological] mechanization of our carpentry work, as well as responsible leader of the GOEDETIC (?) group of the centre bridge!! Quite a responsible amount of work and [to] some extent work I have not done before; you quite know that that is so, as I have not built bridges in S Africa of the size of the Volga. 

The entire bridge is just a little less than one mile in length and consists of 2 big steel spans (450 feet long) and 15 reinforced concrete arches 160 feet long. Very interesting manifold problems, technically intricate, work is to be quite mechanized. There will be several powerful cranes, derrick cranes, Golliatt cranes of several types as well as portal cranes. We must have 400 carpenters alone.

To-day there are several features besides technical ones that interest me. For one, we have here a few hundred prisoners undergoing sentence – “ZHAKLIUCHANIE” (?) [prisoners], criminals of many kinds, kulaks, thieves and others. I am very interested with these types, their mode of living etc. I visit their quarters, their Stolovaias, their military escort, and think that the whole system is interesting as such. In the second place, there are stationed here two regiments of the Red Army who work on the Earthworks of both banks of the Volga. These soldiers in uniform digging sand or off-loading trucks are very queer, being and working as they do, hand by hand with civilians or prisoners! 

Between these three categories there is very little difference as it seems. The prisoners, an idle and lazy lot, get [scoff] and no pay at all. Their food is abominable. But so also is the [food] that the civilian free proletarian gets in his Stolovaia; only he gets a wage but pays for his meals. He pays for that food not less than 2.5 to 3 roubles a day and gets “SCHI” [cabbage soup] and “KASHA” [buckwheat porridge] without a sign of fat or meat and earns 4 roubles, or 5 if he is skilled and works hard.

Of all these, one can envy the Red Army man, who though he gets merely a few kopeks a day gets fed well. He gets meat and bread and substantial soups from his field kitchens of old.

The food problem is worse than before in the Ukraine. The standard of wages for all trades is lower. Food is given only to the workmen alone; wives and children get nothing at the Stolovaias. For the engineers and technicians these Stolovaias distribute only one meal a day, and not three as in Stanitza.

My wages here are also lower. 400 roubles a month (against 500 in Novosvetlovka and 550 in Luganskaia Stanitza). But I do not complain for a minute as so far I get wonderful foodstuffs from the foreigners store at SARMAVO (?) 10 kilometers from here, i.e. temporarily I am attached to “INSNAB” [a chain of shops available only to foreign workers] and get the wonderful fare that foreigners who have entered upon special contracts get in in USSR. These are fabulous, I must admit, very unfair to the Russians. I underline temporarily, for Moscow has not given its approval and am awaiting reply therefrom any day. Today I get unheard of things, butter, cheese, rice, sweets, sugar, tea, on liberal norm – the very best that Russia gives anyone.

If they keep me on the INSNAB I can live easily on the 400 roubles, easier than on 1200 without INSNAB. I am keeping quiet and am waiting for results.

Think how unfair this all is!!!!! I, of all the Mostrotrest, 1 of 2000 should get foodstuffs just because I have a foreign passport!!!!.

I can assure you that to get this INSNAB (?) is no easy matter. I fought long. My file is thick and hefty and the application has the endorsement of the Assistant People’s Commissar of Railroads of Moscow, - a big honour and now awaits the verdict of the Special Government Commission, which scrupulously considers each new case from thousand and one aspect. Mostrotrest is applying for me on grounds of my wonderful (??????????) work, but in reality because some know that when I begin drawing foodstuffs therefrom, they too, may get something. Everyone is interested in cigarettes, tobacco, shirts, buttons, etc. (-- cigarettes, by the way, one cannot get to-day in all Nizhni – Novgorod!!!!)  Just sold out. That is all.!!


So far I have written about myself. This is very selfish, I know. I have said nothing about this town, of its old associations with the past. 

I’d love to tell you much more of the engineers here, --- there are many --- of the workmen, of the meetings, of the politics, but time does not permit. 

The Soviet Government is floating a new loan internally on 3,000,000,000 roubles AND THE CAMPAIGN IS FIERCE. The plan is carried out already 100%--120%, i.e. every working man and “Kolchoznick” [Collective Farm worker] has subscribed 1-1½ months wages in the year!!! I subscribed 520 roubles and others even 2 months wages!! There is not one man that has been left out. Not one dare refuse!!!!!!!!!.--------- Not one!!!



КОПІЯ ЛИСТА ВІД ДЖЕРІ. Датовано 30/5/33 отримано 3/7/33

Моя люба (Бейль),

Я сподіваюся зараз сісти і написати вам одного довгого спільного листа, зупиняючись переважно на останніх подіях моєї пригоди, які по-своєму не менш цікаві, ніж попередні. Я побачу, як далеко я зайду. Я знаю, що якщо я не напишу сьогодні, то навряд чи вдасться знову отримати ще один шанс.

З 01.06.33 ми починаємо роботу за безперервним тижнем, тобто працюємо без зупинки вдень і вночі, як у мене в часи пік в Україні.

Мені знадобилося набагато менше часу, щоб облаштуватися в Нижньому, ніж [раніше]. Я знаю, як обходитися з речима, і прямим шляхом без вагань пішов до мети.

На даний момент я маю квартиру в новому готелі «Волга», провідному готелі Калавіно (?), де в давнину проходив всесвітньо відомий «Новгородський ярмарок». Взагалі всі будівлі, пов’язані з цим ярмарком, передані новому Мостротресту – тут дуже великій організації, яка 1 травня 1933 року відкрила новий знаменитий міст через Оку. У цих будівлях ви знайдете тепер наші офіси, наші загальні кімнати, усі наші приміщення для одиноких і одружених, нашу Столову , наші «клубні кімнати» і так далі, — все те, що є у будь-якій іншій споруді, збудованій в наш час.

Всі ці будівлі, включно з моєю кімнатою – гарна кімната, простора, велика, з електричним освітленням і окремим входом – знаходяться в двох кроках від Окського мосту. Проте Волзький міст, на якому більшість з нас зараз зайняті, знаходиться, однак, за 5 кілометрів звідси. Ми йдемо таку відстань, і це займає близько 50 хвилин. Хоча туди можна було дістатися на човні, наш маленький човен пошкоджений, і наразі у нас немає бензину – (а ви в Африці купуєте наш AROP (?) досхочу!!! .).

Таке облаштування погане. З одного боку, моя кімната занадто гарна, щоб віддати її та піти в якусь хатинку – якщо я зможу щось знайти – на березі річки, а з іншого боку, щоб щодня ходити туди й назад 10 кілометрів після безперервного дня бродіння і бігу по роботі неприємно. Я впевнений, що це не залишиться в такому стані, і скоро настануть зміни.

Зараз я встаю о шостій, щоб прийти о 7.30. для переправи поромом через річку.

Моя робота буде на лівому березі річки, тобто далі від кінця. Спеціальним УКАЗОМ мене призначають 1-м помічником «ПРОРАБА» всіх опалубних і арочних робіт та контролю арок № 5 – № 10 та спеціального проектування СЕКТОЛОГІЧНОГО (?) механізатора наших столярних робіт, а також відповідальним керівником ГОЕДЕЗИЧНОЇ (?) групи центрального мосту!! Досить відповідальний обсяг роботи і [в якійсь] мірі роботи я раніше цього не виконував; Ви добре знаєте, що це так, оскільки я не будував мостів розміром з Волгу у Південній Африці.

Увесь міст має довжину трохи менше однієї милі і складається з 2 великих сталевих прольотів (довжиною 450 футів) і 15 залізобетонних арок довжиною 160 футів. Дуже цікаві різноманітні проблеми, технічно складні, робота має бути досить механізованою. Буде представлено кілька потужних кранів, кранів-вишок, кранів Голліатта кількох типів, а також портальних кранів. Тільки у нас має бути 400 столярів.

Сьогодні, крім технічних, є кілька функцій, які мене цікавлять. По-перше, ми маємо тут кілька сотень ув’язнених – «ЖАКЛЮЧАНІЕ» (?), різного роду злочинці, куркулі, злодії та інші. Мене дуже цікавлять ці типи, їхній спосіб життя тощо. Я відвідую їхні квартири, їхні столові, їхній військовий супровід, і думаю, що вся система цікава як така. По-друге, тут дислокуються два полки Червоної Армії, які працюють на земляних роботах обох берегів Волги. Це солдати в погонах, які копають пісок або розвантажують вантажівки, дуже дивні, вони існують і працюють рука об руку з цивільними чи полоненими!

Між цими трьома категоріями, як здається, дуже невелика різниця. Ув’язнені, байдики і ледарі, отримують насмішки і їм взагалі не платять. Їхня їжа огидна. Але так само й [їжа], яку отримує цивільний вільний пролетар у своєму Столовій; тільки він отримує платню і оплачує своє харчування. Він платить за цю їжу не менше 2,5-3 карбованців на день і отримує «ЩІ» і «КАШУ» (гречану кашу) без ознак жиру чи м’яса і заробляє 4 карбованці, або 5, якщо він кваліфікований і тяжко працює.

З усього цього можна позаздрити червоноармійцю, який, хоч і отримує лише кілька копійок на день, добре годується. Він отримує м’ясо, хліб і густі супи зі своїх старих польових кухонь.

Продовольча проблема в Україні гірша, ніж раніше. Стандарт заробітної плати для всіх професій нижчий. Їжу дають лише одним робітникам; дружини та діти нічого не отримують у Столовая. Для інженерів і техніків ці Столоваї роздають лише один прийом їжі на день, а не три, як у Станиці.

Моя зарплата тут також нижча. 400 рублів на місяць (проти 500 у Новосвітлівці і 550 у Луганській Станиці). Але я ні хвилини не скаржуся, бо поки що отримую чудові продукти в магазині для іноземців у САРМАВО (?) за 10 кілометрів звідси, тобто тимчасово я прив’язаний до «ІНСНАБ» [мережі магазинів, доступних лише для іноземних працівників] і отримую чудові вигоди, які отримують в СРСР іноземці, які уклали спеціальні контракти. Це казково, треба визнати, що дуже несправедливо до росіян. Підкреслюю тимчасово, оскільки Москва не дала свого погодження і чекаю відповіді будь-якого дня. Сьогодні я отримую нечувані речі, масло, сир, рис, солодощі, цукор, чай, за ліберальними нормами – найкраще, що Росія комусь дає.

Якщо мене тримають на ІНСНАБі, то я легко проживу на 400 рублів, легше, ніж на 1200 без ІНСНАБу. Я мовчу і чекаю результатів.

Подумайте, як це все несправедливо!!!!! Я з усіх Мостротрестів 1 з 2000 отримую продукти тільки тому, що маю закордонний паспорт!!!!.

Я можу запевнити вас, що отримати цей ІНСНАБ (?) - справа непроста. Я довго боровся. Моя особиста справа товста і значна, а заява має схвалення помічника наркома московських шляхів сполучення, - велика честь і тепер чекає вироку Спеціальної урядової комісії, яка скрупульозно розглядає кожну нову справу з тисячі й одного кута. Мостротрест звертається до мене на підставі моєї чудової (??????????) роботи, а насправді тому, що дехто знає, що коли я почну звідти черпати продукти, вони теж можуть щось отримати. Усі цікавляться сигаретами, тютюном, сорочками, ґудзиками тощо (-- сигарети, до речі, сьогодні не в усьому Нижньому – Новгороді!!!!) Розкупили. Це все.!!

Поки що я писав про себе. Це дуже егоїстично, я знаю. Я нічого не сказав про це місто, про його старі асоціації з минулим.

Я хотів би розповісти вам набагато більше про інженерів тут, --- їх багато --- про робітників, про зустрічі, про політику, але час не дозволяє.

Радянський уряд дає внутрішню нову позику на 3 000 000 000 карбованців, І КАМПАНІЯ ЖОРСТОКА. План виконується вже на 100%--120%, тобто кожен працюючий і «Колхозник» мають бути виписані 1-1,5 місячну зарплату на рік!!! Я виписав 520 рублів, а іншим навіть 2 місячні зарплати!! Немає жодної людини, яка була б осторонь. Жоден не сміє відмовитися!!!!!!!!.--------- Жодний!!!