Для отримання скан-копій документів звертайтеся на електронну пошту [email protected]


TZANEEN Sunday 26/3/33


My dear Jerry, 

I have received from you this week, on the 23/3/33 in the afternoon, your cable handed in Lugansk on the same day, and reading:


The last word is “mutilated” and could not be cleared up on “repeating” same in South Africa. It either means “NORTH” or “NOTE”. 

If I read it correctly, there has either been some hitch or hitches in connection with this transfer to Nijni-Novgorod, and which we shall not know until some letters arrive throwing some light on what transpired in the meantime; or, you cabled again, just to show “where you are”, that you are still at Lugansk, and that you are still at Lugansk, and that you are awaiting your transfer papers “North” or “Transfer Note” to Nijni-Novgorod.

Judging from the past, such a transfer under “conditions” prevailing there may take weeks and even months, for the “machinery” responsible for such transfer is “known” to be very slow, indeed….

Then I have to acknowledge receipt of your ONE LONG LETTER (instead of several short ones, as you used to write in the past) this week. This long letter is dated 17/2/33 and arrived here on the 23/3/33. I have also received from Aaron a letter from you dated 13/2/33 and another to Jane dated the 14/2/33. This two were short notes, congratulating Jane and Aaron the arrival of a new Niece. Aaron was a bit slow in sending these over, and by missing the post, I could not acknowledge receipt of these two letters, last week.

Your long interesting letters makes MOST INTERESTING reading, especially since it covers a wide field, and throws much light on what is what.

All that has GLITTERED need not necessarily be GOLD, and far from being so, may on closer examination be nothing else but COMMON DROSS, literally as well as metaphorically speaking.

It is not necessary to go into details. We all know it, we all understand now one another. The issue is plain, the striving is obvious, and the days of pros- and cons are of the past. 

That great changes should have taken place is hardly anything to be astounded [at]. That the anticlimax should have set in under such circumstances, is nothing to be amazed at, either, and what will happen, and how all this will finish, is in the laps of the GODS….

That you should have gone “NORTH” is obvious, for not only is it more “central”, more “convenient”, and what is more, “much nearer” which after all is very important…..

I quite realise that you must have “good reasons” for not divulging your future plans…. I further realise that “some” other good reasons do not allow you “to leave at once”…

I further realise that one must not get “too impatient” and the “psychological” or most convenient “moment” must be awaited for… It is no good getting impatient, it will serve no good purpose… Of course, I need hardly add, that we are impatient, that we are inquisitive, but “still” it is no good, and I have no shadow of a doubt, that these good reasons, are “valid”, and for the time being must be respected, as far as we are concerned.

Because, if you “could” tell us, you would “have told us”.

Yes, the “creed” has disillusioned us all, and believe me, it is not only a question of “hurting”… that I cannot help… the thing that is so vital, is, in as far as all this “practical” and most deplorable experience has turned out…. This letter is more hurting… is more smarting… is indeed so painful, and the sooner the closing of this dark chapter does take place the better… It is this “closing” of the painful chapter that makes one so “uneasy”, so “impatient”… One wants it closed, and be finished!!!! ….

Though I read in your letter that you have not been able to get the money sent by Beile and Leivi. I trust that you have eventually managed to get it by the time this letter is written. In your waiting for this transfer to Nijni-Novgorod you should have the time to do it.

As regards further remittances, you can rest assured that no more will be remitted by any of the family, under present condition and you present “whereabouts”.

You know, Jerry, it is no more necessary to carry on this very long correspondence as has been done in the past. To-day, it is obvious that we have arrived at conclusions which agree, if not in detail, at least, on the MAJOR ISSUES of the whole business, and it is hardly any desirable to carry on the type of correspondence, we did in the past….

I am almost convinced, that judging by our correspondence we shall hardly, if anything at all disagree. I therefore propose, that our correspondence shall take, as far as I am concerned a different type, where the matters what will and must affect your future will more or less dealt with.

I shall try and write more of family affairs, of business affairs, of South African affairs, of world affairs, leaving the controversial and the political where it touches it out altogether.

The latter is not only undesirable, but under present conditions most essentially left out.

I shall try and give you interesting cuttings from newspapers, instead, and other all round news, that do not clash with the interest “over there”.

Of course, that does not mean that you should not write in the same style that you have done hitherto, since the latter make such interesting reading… However, keeping within “reasonable” bounds and do not exceed it, since there is a “limit” to everything that need be said with prudence.

I also want to state that I have been sending copies of your letters to Mr Fortes for the last two months, even a few of my long letters to you. I notice now that you want me to send copies of your letters to Joe Marcus and Max Raphael. I shall do so. I however doubt the wisdom of broadcasting certain “factors” often coached upon. It may not be advisable to make these “common property” under the circumstances of “your present whereabouts”.  Later on, after your “evacuation” it will be different…. To be prudent is a “great virtue” at times…

However, I shall do so, as requested.

Of course, Jerry, there would be lots of things that I could comment on your letter, lots of things, you know. I am however, not going to do so, since it is not advisable.

I shall now break off, and resume later on when there is something more of interest to write.

I am still sending you four copies of every letter that I type you, i.e.





Also a copy of each to (1) Beile, (2) Aaron, (3) Leive and, often (4) Fortes, and as I leave a copy for myself, I am therefore always typing 9 copies simultaneously.

I have nothing to complain about myself. I suppose, were you to drop in tomorrow in Tzaneen, you will hardly see any material difference. My financial position has materially improved, but of this, I shall write one day in a separate letter.

I am therefore closing my letter, with Fond regards and wishes for best of luck.

[Israel] [unsigned]


ЦАНІН неділя 26/3/33


Мій дорогий Джеррі,

Цього тижня, 23/3/33 в обід, я отримав від вас телеграму відправлену з Луганська того ж дня, в якій написано:


Останнє слово є «понівеченим», і його не можна з’ясувати при «повторенні» того ж у Південній Африці. Це означає або «ПІВНІЧ», або «ПРИМІТКА».

Якщо я правильно прочитав, то у зв’язку з цим переміщенням до Нижнього Новгорода була якась заминка або заминки, і ми не дізнаємося, доки не прийдуть якісь листи, які проллють світло на те, що сталося тим часом; або ви знову телеграмували, просто щоб показати, «де ви перебуваєте», що ви все ще в Луганську, і що ви чекаєте своїх документів про переведення на «Північ» або «відкріплення» до Нижнього Новгорода.

Судячи з минулого, така передача за «умов», що там панують, може тривати тижнями і навіть місяцями, адже «машина», відповідальна за передачу, «як відомо» справді дуже повільна...

Тоді я маю підтвердити отримання вашого ОДНОГО ДОВГОГО ЛИСТА (замість кількох коротких, як ви писали раніше) цього тижня. Цей довгий лист датований 17/2/33 і надійшов сюди 23/3/33. Я також отримав від Аарона лист від вас від 13/2/33 і інший до Джейн від 14/2/33. Це були дві короткі записки з привітанням Джейн та Аарона з появою нової племінниці. Аарон трохи повільно пересилав їх, і, пропустивши цю пошту, я не міг підтвердити отримання цих двох листів минулого тижня.

Ваші довгі цікаві листи є дуже ЦІКАВИМ читанням, тим більше, що вони охоплюють широке поле і проливають багато світла на те, що є що.

Все, що БЛИСТИТЬ, не обов’язково ЗОЛОТО, і інколи дуже далеко від нього; при ближчому погляді може бути не що інше, як ПРОСТО ШЛАК, як буквально, так і метафорично кажучи.

Не варто вдаватися в подробиці. Ми всі це знаємо, ми всі тепер розуміємо один одного. Проблема очевидна, прагнення очевидне, а часи пошуку переваг і недоліків залишилися в минулому.

Те, що мали відбутися великі зміни, навряд чи вартим подиву. Те, що за таких обставин мав настати антиклімакс [рух пониження після піку], теж не варто дивуватися, а що станеться, і чим все це закінчиться, — в руках БОГІВ…

Те, що вам слід було їхати на «ПІВНІЧ», очевидно, бо він не тільки «центральний», «зручніший», а більше того, «набагато ближчий», що, зрештою, дуже важливо...

Я цілком розумію, що у вас повинні бути «поважні причини» для того, щоб не розголошувати свої майбутні плани... Далі я розумію, що «деякі» інші вагомі причини не дозволяють вам «відразу поїхати»…

Далі я усвідомлюю, що не можна ставати «занадто нетерплячим» і потрібно чекати на «психологічний» або зручніший «момент»… Недобре бути нетерплячим, це не принесе користі в цій меті…

Звісно, навряд чи треба додавати, що ми нетерплячі, що ми допитливі, але «все-таки» це не годиться, і в мене немає жодного сумніву, що ці вагомі причини «важливі», і повинні поважатися, наскільки вони стосуються нас. 

Тому що якби ви «могли» нам сказати, ви б «сказали нам».

Так, «переконання» розчарували нас усіх, і повірте, це не тільки питання «завдання болю»… з яким я нічого не можу вдіяти… річ, яка є настільки життєво важливою, є те, як цей «практичний» і найжахливіший досвід обернувся.... Цей лист більш болючий... більш неприємний... такий сповнений болю, і чим швидше відбудеться перегортання сторінки цієї темної глави, тим краще... Саме це "закриття" болючої глави створює цей "неспокій", цю нетерплячість... Хочеться закрити і покінчити з цим!!!! ….

Хоча я прочитав у вашому листі, що ви не змогли отримати гроші, надіслані Бейлою та Лейві, я вірю, що вам врешті вдалося їх отримати до моменту написання цього листа. Очікуючи цей перевід до Нижнього Новгорода, у вас мав бути час, щоб це зробити.

Що стосується подальших грошових переказів, ви можете бути впевнені, що більше нічого не буде перераховано ніким із сім’ї за нинішніх умов і за вашого «місцеперебування».

Знаєте, Джеррі, більше немає необхідності вести це дуже довге листування, як це було в минулому. Зараз очевидно, що ми дійшли згоди, якщо не в деталях, то, принаймні, щодо ОСНОВНИХ ПИТАНЬ усієї справи, і навряд чи є бажаним продовжувати таке листування, яке ми робили в минулому….

Я майже впевнений, що, судячи з нашого листування, ми навряд чи у чомусь не зійдемося у поглядах. Тому я пропоную, щоб наша кореспонденція мала, з мого боку, інший характер, де ми обговорюватимемо питання, які будуть і повинні вплинути на ваше майбутнє.

Я спробую писати більше про сімейні справи, про бізнес, про південноафриканські справи, про світові справи, залишаючи за дужками суперечливе та політичне.

Останнє не тільки небажано, а й за нинішніх умов по суті упущено.

Натомість я постараюся дати вам цікаві вирізки з газет та інші загальні новини, які не стикаються з інтересом «там».

Звичайно, це не означає, що ви не повинні писати в тому самому стилі, що ви робили досі, оскільки це таке захоплююче читання... Однак, тримайтеся в «розумних» межах і не перевищуйте їх, оскільки є “ліміт” всього, що треба говорити з обережністю.

Я також хочу зазначити, що я надсилав копії ваших листів містеру Фортесу протягом останніх двох місяців, і навіть кілька своїх довгих листів до вас. Тепер я бачу, що ви хочете, щоб я надіслав копії ваших листів Джо Маркусу та Максу Рафаелю. Я так і зроблю. Однак я сумніваюся в мудрості трансляції певних «факторів», на які часто вказують. За обставин "вашого теперішнього місцезнаходження" може бути недоцільно робити це "надбанням громадськості". Пізніше, після вашої «евакуації» буде інакше... Бути розсудливим часом — це «велика чеснота»…

Однак я зроблю, як ви просите.

Звичайно, Джеррі, я міг би прокоментувати твій лист, багато чого, ти знаєш. Однак я не збираюся цього робити, оскільки це не доцільно.

Тепер я перервуся й продовжу пізніше, коли буде щось цікаве про що написати.

Я все ще надсилаю вам чотири копії кожного листа, який я вам набираю, тобто





Також копію кожного для (1) Бейл, (2) Аарона, (3) Лейва і, часто (4) Фортеса, і оскільки я залишаю копію для себе, то я завжди друкую 9 копій одночасно.

Мені нема на що скаржитися. Гадаю, якби ви прибули завтра в Цанін, ви навряд чи побачите суттєву різницю. Моє матеріальне становище суттєво покращилося, але одного дня про це я напишу окремим листом.

Тому я закінчую свій лист із щирими вітаннями та побажаннями успіхів.

[Ізраель] [непідписаний]