30.12.1932

COPY OF A LETTER RECEIVED FROM JERRY. Dated the 30/12/32 received at Tzaneen 2/2/33

__________________________________________________________

Dorogoi Israel, It was rotten to-day: I quarrelled with my Communist Commissar, “My Partorg” & perhaps we shall have to part!... I shall demand separation from him, shall demand that I return to “Stanitza”. You can hardly exaggerate the importance of this event.  I am responsible for the work & to control me and watch me is placed a “Communist Cell” of 10 men, headed by a free “lance”- Commissar, who gets full pay and really does nothing. I get greay with fear and worry, but he… Further, we elected yesterday our “Raborgkom. Workers Committee, but how really untrue this actually is - what a farce - six days before I knew who will be “elected”; moreover, part of the men including the Chairman was transferred to us, i.e. put on my neck a few days ago. And I had to accept it.  And to-day, this “Partorg” “Praforg” (?) and I form that “Tregolnik” (?)  which is entirely responsible for the Job. It sounds beautiful, very beautiful, but as I thought I said & things ran to a high pitch. I am leaving to report to my Chief & shall resign. What am I but a little pawn in this game! I am fed up, annoyed, & hurt. I feel like packing & going away. Bread I have not received for 3 days. Yesterday I was away in “Stanitza” & before yesterday there was a shortage. There is a terror of a cry. Men go crazy! Understand. Bread - that is all - & that is missing. Black, sour, badly baked. In 1932 we get nothing on our “Kartochki”.  You will think, that I write this because I am in a bad mood. Perhaps. But how can I feel otherwise? I ask you?  I am not exaggerating, dear, I am only recording things as I feel.  Such a state of affairs is surprising for 1932-33 when the 5 years plan apparently is being so triumphantly fulfilled.  That will do. Good night. I am to bed soon. With my unsolvable problems I am off to the Stanitza again.  “NICHEVOI…” say our Russians!

JERRY

 

30.12.1932

 

КОПІЯ ЛИСТА ОТРИМАНА ВІД ДЖЕРІ, датовано 30/12/32, отримано в Цаніні 2/2/33

________________________________________________________________

Дорогой Ізраель,

Сьогоднішній день зіпсовано: я посварився з комуністичним комісаром, «моїм парторгом» і, може, нам доведеться розділитися!... Я вимагатиму відкріплення від нього, вимагатиму, щоб я повернувся до «Станиці».

Навряд чи можна перебільшити важливість цієї події. Я відповідальний за роботу, і щоб контролювати мене і стежити за мною, поставлено «комуністичний осередок» з 10 людей, очолюваний вільною “шашкою” - комісаром, який отримує повну платню і насправді нічого не робить. Я сірію від страху і хвилювання, але він…

Далі ми вчора обрали наш «Раборгком. Комітет робітників, але наскільки це насправді фальшиво було — який фарс — за шість днів до того я знав, кого «оберуть»; до того ж частину людей, включно з головою, перевели до нас, тобто повісили мені на шию кілька днів тому. І я мусив це прийняти.

І сьогодні цей «Парторг» «Профорг» (?) і я формуємо той «трегольник» (?), який повністю відповідає за роботу. Це звучить красиво, дуже красиво, але як я, здається, вже казав, все досягло точки кипіння.

Я йду звітувати перед моїм начальником і піду у відставку. Що я, як не маленький пішак у цій грі! Я втомився, роздратований і мені боляче.

Мені хочеться зібрати речі й поїхати. Хліба я не отримував 3 дні. Вчора був у «Станиці», а позавчора був дефіцит. Терор криком. Люди божеволіють! Зрозумій. Хліб - це все - і цього не вистачає.

Чорний, кислий, погано пропечений. У 1932 році ми нічого не отримуємо на наші «Карточки».

Ви подумаєте, що я це пишу, бо в мене поганий настрій. Можливо. Але як я можу відчувати себе інакше? Я вас питаю?

Я не перебільшую, любий, я лише записую те, що відчуваю.

Такий стан справ у 1932-33 роках дивує, коли так тріумфально виконується 5-річний план.

Достатньо. Надобраніч.

Я скоро ляжу спати. Зі своїми нерозв’язними проблемами я знову їду до Станиці.

«НІЧЕВОЙ…» — кажуть наші росіяни!

ДЖЕРРІ